| ||||||
|
укр рус eng | |||||
Корисні посиланняОпитування.
|
БаворівІсторія села Баворів Баворів— село Тернопільського району, Тернопільської області. Центр сільської ради, якій підпорядковано також село Застав'є. Розташоване за 20 кілометрів від Тернополя і 3 від найближчої залізничної станції в Прошовій. Баворів, зараз невелике село (населення трохи більше за 680 чол.), колись був не набагато гіршим за сусідів: поселення, вперше згадане в документах під 1522 роком, вже в 1540 р. пишалося міським статусом. (Вікіпедія датує першу згадку 1439 р. і називає задокументованого власника поселення, С.Баворовського. Абсолютно логічне прізвище). В ті часи місто мало шанси лише в тому випадку, коли могло себе захистити. Баворів міг: з трьох боків він був оточений густими лісами, а з четвертого боку - високі кручі над тихою річкою Гнізною. Ідеальне для оборони місце!
За версією тижневика "Львів'янин" (№ 17 за 1836 р.) так виглядав замок в Баворові в 1679 р.
В часи Визвольної війни під приводом Богдана Хмельницького, а саме в 1648 та в 1649 рр. в Баворові було знищено 98 садиб. Тому знадобився новий замок, більш надійний - і його було зведено в II половині XVII ст. ("Львів'янин" датує побудову 1679 р., що сумнівно: в ті часи Поділля стогнало від турків і на таку шикарну будівлю не вистачило б ані часу, ані коштів). Товстий талмуд "Земля тернопільська" ("Джура", 2003) стверджує, що руїни замку тягнуться нині від Гнізни - і аж до перебудованої замкової церкви Різдва св. Йоана Хрестителя. Цього речення достатньо, щоб в краєзнавця загорілися очі - і він почав шукати шляхи до Баворова. Тільки от решток замку значно менше, аніж хотілося б.
Культові споруди Баворова.
Першою пам'яткою Баворова зі сторонни села Скоморохи став закинутий римо-католицький костел. Замків в Баворові було аж два, були вони не тут, а на горі (при цьому робиться непевний жест кудись на захід, де сідає сонце і де розташоване село Грабовець) і від них не лишилося й сліду. А тут - просто костел.. Розгадку варто шукати всередині. Заходиш - і ахаєш: в напівруїні все ще збереглися залишки головного і бічних вівтарів, амвону, нео-готичної сповідальні. Стіни вкривають фрески - їх добряче побив час, але сюжети вгадуються досить просто. Он з лівого боку копія шедевру Леонарда да Вінчі "Таємна вечеря", от коронація ?мадонни, от вознесіння Ісуса Христа. Трапляються й орнаменти.
Праворуч від головного входу - єдина вціліла меморіальна плита (на місці інших трьох - пусті місця, вирвані давно ті таблиці). На плиті можна розібрати лише фрагменти: "DOMДавніх Kollatorow (?) рештки понівечені (далі слово погано читається) до новозведеної святині помістив в спокою. Цей пам'ятний камінь поклав Віктор граф Баворовський в році 1862".
На початку ХХ ст. в селі стояли руїни ще однієї церкви, навколо котрої були надгробки XVI ст. До 2009 року ані храм, ані надгробки не дожили. Проте на старих ділянках сільського цвинтаря стоїть невелика каплиця, прикрашена скульптурами якогось святого та мадонни. Можливо, тут упокоїлися власники села? Ними, нагадаю, були Баворовські, які з 1779 р. носили титул графів Священної Римської імперії (таку бучну назву мала колись імперія Габзбургів).
Так от, фігура - супер! Це своєрідне, народне, наївне і щире бачення класичного сюжету П'єти. Найсумніший з існуючих моментів: мати оплакує смерть власної дитини. Крихітний білосніжний Христос обважніло звисає в обіймах Марії - літньої селянки з простими рисами обличчя і великими босими ногами. Ярусом нижче на кожну зі сторін світу дивляться чотири голубоокі євангелісти - і вони вже не білі, а яскраво-кольорові. Ще нижче - яскрава квітка Схоже, невідомому автору цієї фігури належать і скульптури, які прикрашають кам'яну аркову дзвіницю замкової церкви. Там на нас чекають вже не менш голубоокі, хоча й трошки лисуваті апостоли Петро і Павло. На замчищу також збереглося кілька хрестів. Неподалік села виявлено археологічні пам'ятки черняхівської культури та культури кулястих амфор. Перша писемна згадка відноситься до 1439 року, коли село було власність С. Баворовського. У 1540 році Баворів згадано як приватне містечко [2], яке мало оборонний замок. У 1589 році біля села були розбиті кримські татари. 1779 Баворовські [3] отримали титул графів Священної Римської імперії. З розвитком Тернополя як економічного і оборонного центру, містечко занепало. Руїни Баворівського млина на Гнізній Так живе Боворів сьогодні
Краєвиди сучасного села
|
Анонси подійАктуальна темаЗвернення до сільських, селищних голів Для учасників АТО та членів їх сімей працює гаряча лінія Орієнтовний розрахунок розміру субсидії на оплату житлово-комунальних послуг ДОРОЖНЯ КАРТА для проведення лікування та медичної реабілітації демобілізованих Про проведення в районі заходів шостої черги мобілізаційного розгортання ІНФОРМАЦІЯ щодо розвитку туризму в Тернопільському районі УВАГА ЗМІНЕНИЙ ГРАФІК прийому громадян у Тернопільській районній державній адміністрації |