Теребовлянська районна державна адміністрація
48100, м.Теребовля, вул.Кн.Василька, 104-А
 
укр рус eng
Пошук
Розширений пошук

Корисні посилання

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •    

Опитування

.
На головну

Огляд основних положень Закону України «Про прокуратуру»


15 липня 2015 року набирає чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі – Закон), крім пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з 26.10.2014 – дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п’ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів) з набранням чинності нового Закону втрачає чинність.

Прийняття Закону була викликане необхідністю реформувати органи прокуратури, зокрема, вдосконалити правовий статус, функції і повноваження прокуратури України та привести їх у відповідність із міжнародними стандартами.

 

1. Закон передбачає повне скасування функції прокуратури щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів (так званий «загальний нагляд»).

Основна роль у виконанні таких завдань відводиться Кабінету Міністрів України, а також профільним органам державної влади. Крім того, повноваження прокуратури у сфері суспільних відносин, не пов’язаних із кримінальним судочинством, обмежуються виключно представництвом інтересів громадянина або держави в суді (стаття 23 Закону).

Роль прокурора у сфері представництва інтересів держави носить виключно допоміжний характер і основну роль відіграватимуть профільні органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, які самостійно звертатимуться до суду. 

Звернути увагу: У перехідний період (з 26.10.2014                      по 15.07.2015) прокуратура виконує функцію нагляду                            за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 розділу ХІІІ Закону).

 

2. Повноваження прокурора щодо представництва в суді інтересів громадянина або держави здійснюється в межах, визначених Законом.

Представництво прокурором інтересів громадянина в суді збережено лише в частині представництва інтересів неповнолітніх, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб, які неспроможні самостійно захистити свої права у випадках, якщо законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

З метою забезпечення представництва інтересів громадян у суді і водночас зменшення повноважень прокурора у цій сфері Законом передбачено посилення ролі інституту безоплатної правової допомоги. Для цього Законом передбачено:

1) формування розгалуженої мережі центрів із надання безоплатної вторинної правової допомоги;

2) зміну дати (з 1 січня 2017 року на 1 липня 2015 року), з настанням якої така допомога надаватиметься усім категоріям осіб, передбаченим Законом України  «Про безоплатну правову допомогу», зокрема особам, які мають незначний розмір доходів, дітям-сиротам чи дітям, позбавленим батьківського піклування, особам, які затримані правоохоронними органами, ветеранам війни.

 

Законом передбачено представництво інтересів громадянина в суді (частина друга статті 23), а саме: прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Крім зазначеного, Закон також передбачає також представництво інтересів держави в суді (частина третя статті 23). Таке представництво здійснюватиметься прокуратурою лише                        у випадках порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо:

1) захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень,   до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) відсутній компетентний орган.

Звернути увагу: Звернення прокурора з позовом                           в інтересах органу Пенсійного фонду України можливе у разі визнання бездіяльності цього органу щодо виконання поставлених перед ним завдань. В цьому випадку відповідні посадові особи органу Пенсійного фонду України мають бути притягнуті до відповідальності.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб’єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (частина четверта статті 23 Закону).

У разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб’єктів, у порядку, визначеному законом;

Звернути увагу: Відносини, пов’язані з наданням органами Пенсійного фонду України інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування регулюються Конституцією України (стаття 32), Законом України «Про інформацію» (стаття 11), Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (стаття 17), рішеннями Конституційного Суду України від 30.10.1997 № 5-зп та від 02.01.2012 № 2-рп.

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

 

 

Для забезпечення представництва інтересів громадянина в суді Законом розширено відповідну компетенцію Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини                           (підпункт 37 пункту 5 розділу ХІІ «Прикінцеві положення»).

Звернути увагу: З метою захисту прав і свобод людини і громадянина особисто або через свого представника                                   в установленому законом порядку Уповноважений Верховної Ради України з прав людини має право:

звертатися до суду про захист прав і свобод осіб, які через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права і свободи; брати участь                      у судовому розгляді справ, провадження в яких відкрито за його позовами (заявами, клопотаннями (поданнями);

вступати у справи, провадження в яких відкрито                          за позовами (заявами, клопотаннями (поданнями) інших осіб,                   на будь-якій стадії їх судового розгляду;

ініціювати незалежно від його участі у судовому провадженні перегляд судових рішень.

Крім зазначених прав, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини також має право перевіряти стан додержання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, в тому числі тими, що здійснюють виконання судових рішень.

 

Прокурор з метою вжиття заходів з досудового врегулювання спору та поновлення ймовірно порушеного права громадянина або законного інтересу держави після підтвердження судом підстав для представництва має право направити до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, суб’єктів державного та комунального секторів економіки, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, рішення, дії чи бездіяльність яких створюють загрозу порушення або ймовірно порушують законні інтереси громадянина чи держави, звернення, що містить викладення обставин та вимог, передбачених процесуальним законом, про можливість досудового врегулювання спору.

Протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання звернення прокурора відповідна особа має право вжити запропонованих прокурором заходів для забезпечення досудового врегулювання спору.

У разі неврегулювання спору у досудовому порядку прокурор звертається до суду із позовом (заявою, поданням) протягом одного місяця з дня отримання відповідною особою заяви прокурора.

Звернути увагу: Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, до яких відноситься Пенсійний фонд України та його територіальні органи,                         їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 

3. Вдосконалення організаційної структури органів прокуратури.

З метою усунення дублювання повноважень та підвищення ефективності діяльності органів прокуратури Законом (стаття 7) передбачено формування пятирівневої системи органів прокуратури (чіткий перелік міститься у додатку до Закону):

1) Генеральна прокуратура України;

2) регіональні прокуратури;

3) місцеві прокуратури;

4) військові прокуратури;

5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

При цьому Законом ліквідовано спеціалізовані прокуратури (транспортні, природоохоронні), а також міські або районні в містах, районні або міжрайонні прокуратури там, де вони діють одночасно.

 

4. Доступ до професії прокурора та посилення гарантій незалежності прокурора.

Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом (частина третя статті 16).

Законом запроваджено підвищені вимоги до кандидатів на посаду прокурора (мінімальний стаж роботи у галузі права не менше двох років), а також передбачено прозору, конкурсну процедуру добору кандидатів на посаду прокурора, яка включає в себе, зокрема, проведення кваліфікаційного іспиту (анонімного тестування та виконання практичного завдання) і спеціальну підготовку кандидатів на посаду прокурора у Національній академії прокуратури України.

Крім того, конкурсну процедуру запроваджено і при переведенні прокурора на посаду до іншого органу прокуратури, у тому числі вищого рівня, на вакантну або тимчасову вакантну посаду.

Звернути увагу: громадські організації та фізичні особи можуть подавати до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів інформацію щодо доброчесності кандидатів                         на посаду прокурора протягом одного місяця з дня офіційного оприлюднення списку кандидатів, які успішно склали кваліфікаційний іспит.

З метою створення об’єктивного та незалежного механізму дисциплінарної відповідальності запроваджено чітку та змагальну процедуру розгляду скарг на дії прокурорів, яка гарантує неупереджену перевірку скарг будь-якої особи та можливість прокурора ефективно відстоювати свою позицію на засадах змагальності.

Для посилення незалежності прокурора від прокурорів вищого рівня Законом                врегульовано порядок взаємовідносин між ними при наданні наказів чи вказівок (стаття 17).

Звернути увагу: запроваджено право прокурора вимагати письмового підтвердження усного наказу чи вказівки, якщо                   у нього виникає сумнів у їх законності, а також право оскаржити такі накази та вказівки до незалежного органу прокурорського самоврядування – Ради прокурорів України.

Визначено, що прокурор зобов’язаний:

1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень;

2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом;

3) додержуватися вимог закону про засади запобігання і протидії корупції;

4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Законом встановлено, що прокурор зобов’язаний щорічно проходити таємну перевірку доброчесності, яку проводять підрозділи внутрішньої безпеки в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.

Передбачено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю прокурора, відшкодовується державою незалежно від його вини в порядку, визначеному законом. Держава, відшкодувавши шкоду, завдану прокурором, має право зворотної вимоги до нього в розмірі виплаченого відшкодування в разі встановлення в діях прокурора складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду щодо нього, який набрав законної сили.

 

5. Закон визначає, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності вислуги років, передбаченої статтею 86 Закону.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок                              на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров’я, у зв’язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв’язку із скороченням кількості прокурорів, у зв’язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

Особи, звільнені з роботи в порядку дисциплінарного стягнення з позбавленням класного чину або позбавлені класного чину за вироком суду, втрачають право на пенсійне забезпечення за вислугою років. Права на одержання пенсії, передбаченої цією статтею, позбавляються також особи, звільнені з роботи у зв’язку з засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища, або притягненням до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією. У таких випадках пенсія прокурорам і слідчим призначається на загальних підставах.

Законом передбачені обмеження виплати пенсії працюючим особам, які одержують прокурорську пенсію. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.