Гусятинська районна державна адміністрація
48201, смт.Гусятин, провулок Героїв Майдану, 1
 
укр рус eng
Пошук
Розширений пошук

Опитування

.
На головну

28 червня (неділя) 2015року, з нагоди 456 річниці дня міста Гусятина, музейна експозиція Гусятинського районного комунального краєзнавчого музею буде відкрита для відвідувачів з 10.00год. до 18.00год


 

Ознайомлення  із  селищем  добре  розпочати  з  оглядової екскурсії в місцевому районному краєзнавчому музеї серед сотні виставлених в експозиції музейних предметів, що є беззаперечними завмерлими світками минулих захоплюючих подій на теренах краю.

 

 

Селище  розкинулося  на  правому  березі  Збруча – лівої  притоки  Дністра. Є  кілька  версій  щодо  походження  назви  цього  населеного  пункту. Перша – від  поширеної тут  рослини  гусятника, друга – від  імені  колишнього  князя  Всяти, третя – від  прізвища  першого  поселенця  Уса. Мовознавець  Є.Нападій  стверджує, що назва  селища  “Гусятин” дійшла  до  нас  крізь  віки, зазнавши  фонетичної  транскрипції  -  Всятин, Усятин, Гусятин.

  Археологи  знайшли  у  південній  частині  селища  поселення  перших  століть  після  Р.Х.. а  на  околицях – Федоровій  горі  та  Високому  березі  - рештки  двох  поселень  трипільської  культури  та  залишки  давньоруського  городища ( ІХ – ХІІІ СТ.) На  околиці Гусятина  в  1963 р.  було  знайдено  скелет  носорога  дольодовикового  періоду. Вражає  його величина: висота – близько 2 метрів, довжина – більше 3.5 метра, товщина  окремих  кісток  майже  15  сантиметрів  у  діаметрі. Знахідка  зберігається  в  музеї  АН  України  у  відділі  викопних  тварин.

Перші  документальні  згадки  про  Гусятин  датовані  1431-1434 роками,  коли  описуються  бої  поблизу  поселення  між  литовськими  і  польськими  феодалами.

На  початку  XV  століття тут  владарював  Грицько  Кірдей. Згодом  власниками  поселення  були  Зиґмунд  Кірдей (1456р.), Ян  Свірч   (1539 р.), Олександр  Калиновський     (1574 р.)..

Варто  пам’ятати, що  нині  на  місці  колишнього  Гусятина  розташовані  два  населених  пункти -  селище  міського  типу  Гусятин  Тернопільської  та  село  Гусятин  Хмельницької  областей,  що  лежить  на  лівому  березі  Збруча. Документальні  матеріали  музейних  фондів  розповідають, що  Ян  Свірч  здобув  у  короля  Сигізмунда  ІІ  Августа  для  Гусятина  магдебурзьке  право (1559р.) із  наданням  йому  статусу  міста. Він  збудував  дерев’яну  фортецю. Місто  тоді  отримало  дозвіл  на  проведення  трьох  ярмарків  на  рік  і  щотижневих  торгів.

У  XVII   столітті  Гусятин, що  був  ключем  до  маєтків  феодалів  Сверщів  (Свергів, Сверговських),  мав  великі  укріплення. На  північному  березі  Збруча  височів  зведений  на  місці  давньої  фортеці  замок (1630р.)  чотирикутної  форми. Із  трьох  боків  його  оточував  рів, посередині  був  палац  і  будинки  прислуги, гарнізону.  З  часом  замок  увійшов  в  укріплення  міста, які  включали  синагогу, церкву  та  костьол. Із  кожного  боку  фортечні  укріплення  мали  три  вузли  оборони: на  заході – башту  замку, в’їздну  вежа  і  костьол,  на  півдні  -  костьол,  дві  оборонні  вежі, на  сході  -  церква, оборонна  вежа  , синагога,  на  півночі -  дві  оборонні  вежі  замку   і  синагога.

Тому  на  гербі  міста  було   зображено  три  вежі  на блакитному  тлі, а  над  кожною  з  них – гуска  в  польоті. Залишки  замку  зберігалися  до  початку  ХХ  століття..

Церква  св.Онуфрія ( друга пол. ХУІ ст., відновлена  у  1928, 1992-1993  роках )  є  архітектурною  пам’яткою  що  підтверджує   зв’язок  подільської   архітектури   з  молдавською. Вона  була  пристосована  до  оборони,  мала  над  бабинцем  другий  ярус  з бійницями.

Колись  у  центрі  міста  стояла  хрещата  у  плані  ратуша ( ХУІІ ст.)  з підземеллям    ( до 1960 р.) і  великим  заїзджим  двором. Варті  уваги  костьол  і  келії  монастиря  оо.Бернардинів ( 1610 р., реставрований у 1975 р.) -  рідкісний  для  архітектури  Поділля  зальний  тип  споруди  з  готико-ренесансними   рисами. Костьол  св.Антоніо  збудували  генерал  Олександр  Калиновський  та  його  син  Мартин. Зліва  у  цьому  храмі  краєзнавець  В.Горбоватий  виявив  зображення  герба  панів  Калиновських.

Жителі   Гусятина  гордяться  тим, що  тут  народився  гетьман  України  Северин  Наливайко -  керівник  селянсько-козацького  повстання  1594-1596 років  проти  польського поневолення.  У  липні  1594  року  загін  С.Наливайка  здобув  Гусятинський  замок. Гетьман ( з 1956 р.) Наливайко  запалив  іскру нашої  свободи,  з  котрої  Богдан  Хмельницький  із  братчиками  роздмухав  вогонь  визвольної  війни. Реєстрова  козацька  старшина  підступно  захопила  С.Наливайка  із  соратниками  і  видала  полякам.  Після  тортур  його  21 (11) квітня  1597  року  четвертували  у  Варшаві.

Національного  героя  Наливайка  оспівали  Тарас  Шевченко  та  Іван  Франко. Серед  літературних  творів  про  нашого  земляка – драми  П.Куліша  та  С.Черкасенка, І.Бандурки, роман  М.Вінграновського  “Наливайко”.    У  центрі  Гусятина  відкрито  пам’ятник  С.Наливайкові    ( 1992 р., скульптор        К.Сік орський, архітектор  С.Калашник

              У  1648  році  Гусятин  визволяло  військо  Б.Хмельницького. На містечко  не  раз  робили  наскоки  турецько-татарські  загарбники. У 1672-1683  роках  Гусятин  захопила  Туреччина. Церкву  перетворено  на  мечеть. Гусятин  належав  до  царства  турецького  і  був  садибою  паші- намісника  султана. З 1683 року  він  відійшов  до  шляхетської  Польщі. В 1772-1918  роках  перебував  під  владою  Австрії, у 1919-1939 роках – панської  Польщі.

               Останніми  власниками  Гусятина  були  магнати  Голуховські. У 1841  році  в  графа Юзефа  Заб’єльського  купила  Софія  Голуховська. У 1845  році  вона  організувала  тут       канатно-прядильну фабрику. Машини  фабрики  рухалися  водами  Збруча, а  сама  вона  була  на  місці  старого  млина. 1853  року  власником  Гусятина  став  син  Софії -  граф Агенор І  Голуховський ( 1818-1875 рр). Він  був  намісником  Галичини  в  1848 – 1859  та  інших  роках. У 1857  році  в  краї  за  його  наказом  провели  перепис  населення. Канатно-прядильна  фабрика  у  1870 р.  розорилася,  не  витримавши  конкуренції  із  промисловими  центрами  імперії. Замість  неї  виріс  водяний  млин. Граф  Агенор І  до  своїх  володінь  у  Гусятині  додав  Самолусківці,  Вільхівчик  і  Сидорів.  Згодом  його  молодший  син  Голуховський       ( 1855-1914 рр.) став  власником  Гусятина  і  навколишніх  сіл.  Він  побудував  заміський  палац  у  Вільхівчику, посприяв  будівництву  лікарні  на  16  ліжок, двокласної  школи, аптеки,  парафіяльної  іконної  майстерні. Син  графа  Адама – граф  Агенор  ІІІ  Голуховський  спорудив  у грабнику  в  1903-1905 рр.  Палац.  Який  був  зруйнований  пад  час  Першої  світової  війни  і  розібраний  після  Другої  світової  війни.

1906 року Агенор III відкрив п’ятикласну хлопчачу і шестикласну дівчачу школи. В 1910 році в Гусятині працювали два тартаки, броварня, сортівня пір’я, фабрика дахівок, водяний млин відкрилася приватна середня школа з польською мовою навчання. На території меблевої фабрики діяла фабрика з виготовлення  стальних пружин.

                 У  1870 – 1872  роках  Гусятинський  замок  був  проданий  єврейському  мудрецеві,  рабинові – чудотворцю,  авторові  філософських  творів  Давидові  Мойше  Фрідману ( 1827 – 1904 рр). На  місці  гетьманської  садиби  виросли  його  палац, божниця  і  різні  забудови. 1875  року  Гусятин  відвідав  польський  художник- графік  Наполеон-Орда, який  залишив  роботу  “Вид  на  Гусятин. Палац  рабина”.

 Перша  світова  війна  повністю  знищила  садибу  рабина,  значних  руйнувань  зазнала  і  синагога. Як  свідчать  документи,  тоді  в  Гусятині  залишилося  дуже  мало  єврейського  населення, і  синагога  була  відремонтована  лише  частково. Під час  другої  світової  війни  фашисти  майже  повністю  винищили  євреїв  у  містечку,  тільки  декому  вдалося  врятуватись. У 1940-их  роках  був  знищений  єврейський  цвинтар. За  клопотанням  туристів-євреїв,  на  колишньому  кладовищі  відновлено  три  могили  поховань  Фрідманів.  

 

                   У  1805  році  Гусятин  бачив  1- у Подільську  армію  під  командуванням  фельдмаршала  М.Кутузова, яка  проходила  в  напрямку  Аустерліца. Своє  перебування  у  містечку  описав  в  оповіданні  “Прапорщик  армійський” (1897 р.)  російський  письменник  Олександр  Купрін,  тоді  підпоручик  46-го  Дністровського  піхотного  полку,  який  квартирував  у  російській ( східній)  частині  прикордонного  Гусятина. На  початку  Першої  світової  війни  в  містечку  перебувала   8- а російська  армія  генерала  О.Брусилова. Як  він писав  у  спогадах, під  час  її  переходу  через  Збруч  5  серпня  1914  року  Гусятин  ущент  згорів.   Чому  він  згорів, і  хто  підпалив – так  і залишилося  невстановленим.

                    У  червні  1919 року  тут  відбулися  останні бої  Української Галицької  Армії з  польським  військом.  17  вересня  1939  року  о  4  годині  ранку  війська  Червоної  Армії  за  розпорядженням  Радянського  уряду  перейшли  Збруч  і  вступили  на  територію  Гусятина, витіснивши  звідси  війська  Польщі. 6 липня  1941  року  фашисти  окупували  Гусятин.

                    В  ніч  з  23  на  24  березня  1944  року   до  селища  увійшли  частини  1-го  Українського  фронту  Червоної  армії. На  березі  Збруча  стоїть  меморіал  радянським  воїнам ( 1985р.).

                    З  південного  боку  від  Гусятина  на  річці  Збруч  колись  був  так  званий           

“брід  Богуна”. Чому  він  мав  таку  назву?.У 1653 році  розвідка  легендарного  Івана  Богуна  відшукала  брід  подалі  від  фортеці, йдучи  в  пошуках  харчів  для  війська  Б.Хмельницького, котре  чекало  під  Жванцем,  блокуючи  полки  польського  короля  Яна  Казимира. “Бродом  Богуна “ в 1701-1703  роках  таємно  перебралися  на  лівий  берег  130  жителів  Гусятина  на  чолі  з  Олександром  Шевцем,  аби  влитись  у  гайдамацькі  загони  на  Поділлі. У цьому  місці  переправлялися  вояки  і  в  1914-ому, і в 1917-ому  роках. Ним скористалися і Січові  Стрільці  після  відступу  УГА,  а  в  1944-1947 роках  брід  виручив  окремі  загони  ОУН-УПА,  які  робили  рейди  з  Галичини  на  Східну Україну. Так  тривало  до  1962  року. Відтоді “брід  Богуна”  перестав  служити  людям: запрацювала Боднарівська  ГЕС  і  підняла  рівень  води. У  давнину  вода  сягала  коням  по  коліна,  трохи  пізніше -    по  груди... Та  в  історії “брід  Богуна” залишився  назавжди.

 

                  У 1961  році   Гусятин  віднесений  до  категорії  селищ  міського  типу.

                  Гусятин  славиться  лікувально-оздоровчою роботою  санаторіЇв-профілакторіїв   “Збруч” ( діє  з 1980 р.) та  “Медобори” ( діє  з  1988р.)  .На березі  річки  Збруч  відкрито  джерела  мінеральних  вод, зокрема типу  “Нафтуся”.

                  30  листопада  1990  року  в  Гусятині  знову  відкрито  й  освячено  костьол             оо.Бернардинів.  У жовтні 1993 року  відкрито  пам’ятник  Тарасові  Шевченку ( скульптор М.Обезюк).    До  10-ї  річниці  Незалежності  України  збудовано  пам’ятник: восьмигранну  колону  висотою  вісім  метрів  із  фігурою  Ангела, провісника  волі,  заввишки  2.5 метра, внизу  плита  з написом ( скульптор     М.Обезюк ).

 

                   При  в’їзді  до  райцентру  з  боку  Гримайлова  насипана ( освячена  в  жовтні 1994 р.)  символічна  Могила  борцям  за  волю  України ( воякам  ОУН-УПА ). Меморіальний  комплекс  складається  з  високого  кургану, увінчаного  металевим  Христом і  невеличкої  каплички  із  скульптурою   Божої  Матері  у  підніжжі.             

 

   З Гусятина  родом  козацький  ватажок  Іван (Григорій) Свірчевський ( р.н. невідомий –       загинув  у  1574 р.) .Серед  відомих  вихідців  містечка – представники  української  діаспори  у  США: громадський  діяч Євстахій  Гомотюк (1897-1973 рр), художниця  Ірина  Гомотюк – Зєлик ( народ 1929 р.), біохімік, професор  Ногайського  університету  Раймонд  Уолтер  Доскоч ( народ. 1932р.). Тут  народився  польський  актор і  режисер Станіслав  Дачинський ( 1892-1964рр). Із  Гусятином  пов’язане  ім’я  політичного  діяча, Героя  України  В’ячеслава  Чорновола. Він  побував  тут  у  березні  1994  року. Одна  з  вулиць  Гусятина  перейменована  на  його  честь.                  

 

 

 

 




 

Інформаційні послуги