Гусятинська районна державна адміністрація
48201, смт.Гусятин, провулок Героїв Майдану, 1
 
укр рус eng
Пошук
Розширений пошук

Опитування

.
На головну

В Гусятинському районному комунальному краєзнавчому музеї відкрилася виставка «Іван Пулюй: життя в ім’я науки та України»


До 170 річчя від дня народження українського вченого фізика, винахідника, громадського діяча перекладача, уродженця селища Гримайлів  в  Гусятинському районному комунальному краєзнавчому музеї відкрилася виставка «Іван Пулюй: життя в ім’я науки та України» .

                                                                                                                                                                                                                                                        

Серед українських вчених, що сягнули вершин європейської і світової науки, одне з почесних місць належить найвідомішому вченому XIX століття Іванові Пулюєві. Вчений світового масштабу, фізик, математик, астроном, теолог, філософ, електротехнік, педагог. Вчений України, визнаний всім світом, з одного боку, і чи не найбільше замовчуваний в Україні, з другого. Завдяки старанням сучасних патріотів України ім’я незаслуженого забутого і штучно вилученого зі сторінок наукової преси вченого мало-помалу починає набувати розголосу в українських наукових та освітніх колах. Автор близько 50 наукових праць українською, німецькою та англійською мовами. Володів 15-ма мовами.

Біографія

Народився Іван Пулюй 2 лютого 1845 року в містечку Гримайлів (тепер Гусятинського району Тернопільської області) в сімї Оксани Бурштинської і Павла Пульгуя. Родина мала невелике господарство, успадковане від предків. Первісне прізвище – Пульгуй, а від 1861 року – Пулюй.

Хлопець ріс серед мальовничої природи, ходив у степ, любив гори. В родині було семеро дітей: п’ять дівчаток і двоє хлопчиків. В шестирічному віці батьки віддали його до школи. Він швидко опанував абетку, а згодом латинське і готичне письмо. Любив читати і невдовзі перечитав твори Марка Вовчка, Миколи Костомарова, особливо захоплювався творами Тараса Шевченка.

Його батьки були небідні – у них було 36 га землі, 100 вуликів, і змогли дати сину середню освіту. Іван впродовж шести років відвідував гімназію в Тернополі, для цього йому щодня доводилося проходити пішки відстань 10 км від міста до рідного Гримайлова. Під час навчання в гімназії найбільший хист юнак виявив до фізики та математики, легко запам’ятовував формули, мав феноменальну пам'ять на цифри. Особливо охоче вивчав астрономію. Закінчив гімназію у 1864 з відзнакою. Батьки, що були греко-католиками, мріяли, щоб їх син став священиком, і після закінчення гімназії в 1865 році, вручивши йому 35 золотих, відправили до Відня вступати до університету на теологічний факультет. Щоб заощадити гроші Іван Пулюй йшов в столицю Австро-Угорщини пішки через Львів, Краків і Прагу. Навчаючись на теологічному факультеті одночасно, як вільний слухач відвідував філософський факультет, де слухав лекції з фізики, математики та астрономії. Своїм творчим кредом у науці Іван Пулюй обирає дослідження фізичних процесів та явищ.

Теологічний факультет закінчив з відзнакою у 1869 році, але на священика не висвятивсь, бо вважав, що може принести людям користь чимось більшим. Повідомив про це батьків. Згодом Іван Пулюй отримав листа, в якому батьки, зокрема, писали, що коли він не підкориться їхній волі, не висвятиться і не займе посаду душпастиря, то вони зречуться свого сина. Більше вони не зустрічалися ніколи. Підтримка з дому припинилася і Івану довелося заробляти на життя приватними уроками.

У 1869 році І. Пулюй записався на філософський факультет на фізико-математичну кафедру того ж університету. В 1873 році закінчив університет і почав працювати в ньому асистентом експериментальної фізики. Щоби загладити провину перед батьками, оскільки він не став священиком, Іван Пулюй написав українською мовою «Молитовник» (1869, 1871рр.), який задумав написати ще 1865 року, навчаючись в гімназії. У 1870 році Пантелеймон Куліш запропонував йому перекласти разом з ним та Іваном Нечуєм-Левицьким українською мовою «Святе Письмо Нового Завіту», що вони і зробили. Проте російська цензура всіляко перешкоджала виходові літератури українською мовою, тому книжку вдалося опублікувати лише в 1880 році. Два видання вийшло в 1912 році і, нарешті, третє – в 1919 році. Був доцентом Віденського університету. Здобувши у Відні звання доцента, вчений понад тридцять років (1884-1916) працював професором німецького Празького політехнічного інституту, займав посади декана фізичного факультету та ректора цього закладу. 1902р. – перший декан першого в Європі електротехнічного факультету. Що ж до особистого життя вченого, то одружився Іван Пулюй у зрілому віці, коли йому було вже 39 років, 2 жовтня 1884 року. Дружина, Катерина Стозітська, була його студенткою. Вінчалися молоді в греко-католицькій церкві Святої Варвари у Відні. В сім’ї було 15 дітей, виросло шестеро: Наталя, піаністка Ольга, вчителька Марія, інженер Олександр, лікар Павло та ще один інженер Юрій (Георгій). В 1884 році Міністерство освіти Австро-Угорської імперії запропонувало Івану Павловичу, як професору експериментальної і технічної фізики, очолити кафедру фізики Німецької вищої технічної школи (нині Чеський технічний університет) в Празі, яку він в 1903 році перетворив в першу в Європі кафедру фізики та електротехніки. З 1888 з 1889 Іван Павлович був ректором цієї школи, а створену ним кафедру очолював протягом 32 років. Крім цього І.П. Пулюй був державним радником з електротехніки Чехії і Моравії. В 1916 році йому запропонували посаду міністра освіти Австрії, від якої він відмовився за станом здоров’я.

Помер Іван Пулюй – видатний вчений, громадсько-культурний діяч України і дуже хороша людина 31 січня 1918 року в Празі, де похований. Через 27 років була похована і його дружина Катерина. Згідно з останнім побажанням, його останки мають бути перевезені до Гримайлова й поховані біля могили батьків.

Науковий внесок 

Цій дуже відомій в світових та суспільних колах людині належить багато відкриттів та доробок. Так, наприклад, вже давно здобули широке визнання «рентгенові промені». Сьогодні вони повсюдно використовуються для комп’ютерної томографії і рентгенографії. Але, нажаль, ці промені носять ім’я тільки вченого Рентгена, хоча в дійсності їхнє відкриття пов’язане ще з одним іменем – іменем видатного українського вченого – фізика Івана Пулюя. Бо саме він, а не Рентген, ще в 1882 році (на 13 років раніше Рентгена) розробив рурку, яка мала риси сучасних рентгенівських рурок. Більше того, на відміну від Рентгена, який нібито «випадково» винайшов вказані Х-промені, не маючи ні однієї публікації з цієї теми. У той же час І. Пулюй на момент визнання за Рентгеном винаходу мав цілу низку експериментів та  глибоких публікацій з означеної теми у всесвітньо відомих журналах. Але, на жаль, ні на одну з них, ясна річ Рентген не посилався. Більше того, сам Пулюй неодноразово розповідав Рентгену про свій винахід, і Рентген особисто знав про відкриття Пулюя, але жодним словом про це не згадував. Як не було це важко, але Пулюй визнав першість за Рентгеном і не став заперечувати навіть тоді, коли Рентгену вручили Нобелівську премію. Рентген же, за свідченням вчених того часу, всіляко ухилявся від пояснення природи свого відкриття. Він стверджував, що відкриття Х-променів здійснив 8 листопада 1895 року випадково. Дотепер не відомо якими були стосунки Пулюя і Рентгена після 1896 року. Чи спілкувалися вони? За деякими джерелами всі особисті листи Івана Павловича після його смерті залишилися у його дочки Наталії, яка опинившись в СРСР, безслідно зникла в сталінських таборах. Вільгельм Рентген в своєму заповіті розпорядився знищити всі свої записи, які стосувалися відкриття Х-променів, що і було зроблено. Серед учених-фізиків XIX століття, Пулюй користувався авторитетом і визнанням, але чому наукова громадськість не «помітила» його відкриття, зробленого на 13 років раніше Рентгена – не зрозуміло. Деякі дослідники пояснюють цей факт тим, що Пулюй при описі в наукових публікаціях винайденої ним лампи неясно висловлював свої ідеї і використовував застарілу термінологію.

Тепер нам залишається тільки сподіватися, що коли-небудь справедливість переможе, і наукова громадськість все ж таки визнає першість відкриття Х-променів за Іваном Павловичем Пулюєм.  

Велика заслуга Івана Пулюй полягає у створенні вперше в Європі електростанції, що працювала на змінному струмі (в Празі), і запуску кількох електростанцій на постійному струмі в Австро-Угорщині.

За видатні наукові, технічні, організаційні досягнення І. Пулюй отримував різні нагороди.

Праці Пулюя в оригіналі без особливих зусиль можна знайти в архівах Празького університету, крім того в багатьох європейських університетах збереглися підшивки наукових журналів тих часів, існують переклади його статей англійською і українською мовами.

 

 

 

Підтримка української культури

Хоча все своє доросле життя Пулюй жив і працював за кордоном, він не втрачав зв’язків з вітчизною і робив все, що міг, для допомоги своїм землякам. Ще навчаючись у гімназії Іван Пулюй засновує молодіжний гурток для вивчення і популяризації української історії й літератури та для піднесення національної свідомості народу. Будучи студентом Віденського університету він розробляє українською мовою підручник геометрії. У 1867 році Іван Пулюй організував  у Відні культурно-пропагандистське товариство «Січ». Він постійно читав студентам-українцям лекції з різних предметів. За підтримки Пулюя було створено фонд підтримки незаможних студентів, який поповнювали австрійські вчені, відмовляючись від своїх гонорарів за публікації. Живучи за кордоном, Пулюй разом з галичанами боровся за створення у Львові українського університету і публікував статті на підтримку української мови. А останньою публікацією Івана Пулюя була книжка німецькою мовою «Україна та її міжнародне політичне значення» (1915). Тож не дивно, що ім’я вченого в Радянському Союзі замовчувалося, а після 1939 року опинилося під забороною. Тому дослідженням і вивченням спадщини вченого займалися тільки поза межами УРСР. Будучи професором І.П. Пулюй організував стипендії для українських студентів в Австро-Угорщині. Видатний український фізик і електротехнік Іван Пулюй був дійсним і почесним членом Наукового Товариства імені Т. Шевченка.

Вшанування пам’яті

Сьогодні вшановується пам'ять цієї видатної постаті в історії науки, техніки, культури і навіть політики. На Батьківщині вченого, у селищі Гримайлів  в 1990 році засновано літературно-меморіальний музей Івана Пулюя. Експозиція висвітлює життєвий і творчий шлях видатного фізика і електрика, перекладача, історика, громадського діяча, уродженця Гримайлова Івана Пулюя. В музеї зберігається Біблія, перекладена на українську мову І. Пулюєм, П. Кулішем та І. Левицьким (1880р.). У 1995 році музей відвідали правнуки Івана Пулюя, в травні 1995 року було відкрито пам’ятник вченому, в тому ж році випущено пам’ятну марку і конверт. У  листопаді 1996р. відкрито гімназію ім. І. Пулюя. У відкритті гімназії брав участь його онук-професор Петро Пулюй, який проживає в Австралії.

Ім’я Пулюя носить Тернопільський технічний університет, в якому у 2010 році студенти та викладачі з нагоди 165-річчя славетного земляка  створили у головному корпусі меморіальний музей присвячений українському вченому Івану Павловичу Пулюю. Під час урочин із нагоди відкриття музею, представники Нацбанку України презентували пам’ятну срібну монету номіналом 5 гривень на честь ученого із серії «Видатні особистості України». На одній з її сторін викарбовано вислів цього видатного діяча: «Нема більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю». В смт.  Гусятин є коледж від Тернопільського НТУ ім. Івана Пулюя, у Львівській Політехніці встановлено бюст І. Пулюя.

Багата спадщина Івана Пулюя вимагає спеціального дослідження і окремого висвітлення. Тому потрібно не зупинятись на цьому, а й надалі розкривати цього вченого, подавати його життя як приклад служіння науці та Батьківщині.

 

 

 

 

 

Науковий співробітник Гусятинського районного комунального краєзнавчого музею Оксана Квасніцька

 

 




 

Інформаційні послуги